«…Повчимося старому, зануримо душі в нього, бо то є наше, що прийшло з Колом і творить Божу силу…» (Велесова Книга)

«Наші пращури утверджували суспільний устрій об’єднаними зусиллями та взаємною згодою – громадою (описана Іваном Франком Тухольська громада у повісті «Захар Беркут» – яскраве літературне відображення цієї славної української традиції. – Примітка моя). Досягнення порозуміння та єднання здійснювалось шляхом проведення зборів. Такі зібрання первісно називали «колом» (за формою), а згодом – рада, віче. Вступаючи до кола, кожен був рівноправним у висловленні думки та відстоюванні своєї позиції. Коло зобов’язувало висловлювати розсудливі думки, адже за пустослів’я можна було одразу понести відповідальність шляхом втрати поваги серед співгромадян. Така рада давала право людині взяти участь у прийнятті рішень щодо будь-яких питань і водночас покладало відповідальність на всіх учасників за їх втілення.» (З книги &Дослідження та впровадження звичаєвих карбів українців& Г.Князюка)

А як ми розуміємо поняття «громада» сьогодні? Якими важелями впливу на вирішення проблем місцевого значення вона може користуватися? Я спробувала знайти відповіді на ці питання,  спілкуючись (у телефонному режимі) з головою громади с. Чайківка Радомишильського району Докіль Юрієм Миколайовичем (Житомирщина) та представником Ради конституційних громад України Ігорем Гурняком (м. Львів).

Пане Ігоре, у моєму розумінні громада – це жителі певного населеного пункту. Чи існує інше трактування цього поняття? Прокоментуйте, будь ласка.

Таке ж уявлення про громаду має, практично, більшість українців. Провладна еліта, щоправда,  взагалі підмінила це слово терміном «адміністративно-територіальна одиниця». Я трактую суть громади за Конституцією України (КУ) – це мешканці  села, селища чи міста об’єднані не лише спільним проживанням на конкретній території, але й спільною власністю, про збереження і примноження якої  дбають та відчувають відповідальність за це перед наступними поколіннями.

Цікаве прирівнювання: громада, як сукупність людей і громада, як адмінодиниця (село, район, місто чи область). Якщо ваша ласка, то зацитую слова радника голови Житомирської облради Петра Петровича Рудницького (див. публікацію у газеті «Перемога» від 6 лютого 2016 року №5 в рубриці «Децентралізація»): «Досі місцеве самоврядування (вирішення місцевих проблем: розпорядження коштами громади, земельними, водними, лісовими ресурсами тощо – Примітка моя) було формальним, адже керувати доводилось за вказівками  з області та Києва. Багато рішень приймалось, але не підкріплювалось належним фінансуванням». Як би ви пояснили цей факт?

Це явище можна пояснити тим, що громади, як правило, юридично (по закону) не стверджені і не користуються своїм майном як власники, що безпосередньо відображається на добробуті кожного члена громади сьогодні. У переважної більшості людей відсутні знання у сфері конституційного та цивільного права, європейського досвіду місцевого самоврядування. Усіма необхідними рисами власника територіальна громада  (сільська, селищна, міська) володіє, але скористатися своїми правами може лише в статусі юридичної особи. Наведу декілька посилань: згідно ст.140 КУ місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України; згідно ст. 142 КУ територіальна громада є власником лісу, землі, рухомого та нерухомого майна, природних ресурсів, водних об’єктів тощо; відповідно до ст.327 Цивільного кодексу (ЦК): у комунальній власності є майно, зокрема грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління майном здійснюють безпосередньо територіальна громада та (або) утворені нею органи місцевого самоврядування (скажімо, сільські ради).

Оскільки юридичною особою оформлено представницький орган місцевого самоврядування – сільську, селищну, міську раду, то й, по суті, правом володіти і розпоряджатись комунальною власністю від імені громади наділено тільки цей орган?

Так. На відміну від України, практично, у будь-якій державі Євросоюзу територіальні громади (обце (Чехія), гміна (Польща), гемайнде (Швейцарія), мунісіпіо (Іспанія) тощо) є юридичними особами публічного права.

Якщо простими словами, то така юридична особа (громада) володіє, користується та розпоряджається публічно зареєстрованою власністю згідно чинного законодавства держави?

Так.  

В який спосіб цього можна досягнути?

Порядок утворення та правовий статус визначається Конституцією та Законом України. Єдиним таким Законом на сьогодні є ратифікована Верховною Радою України Європейська хартія місцевого самоврядування, що набула чинності з 01.01.98 р. і є невід’ємною частиною національного законодавства, а також прийнятий у 2003р. -  Цивільний кодекс України. Єдине, що потрібно зробити жителям адміністративно-територіальної одиниці для використання прав юридичної особи публічного права – виконати вимоги ст.81 ЦК щодо створення юридичних осіб публічного права; створити комітет громадських представників (згідно зі ст. 6 Європейської хартії місцевого самоврядування) для здійснення представницьких функцій та наділити його повноваженнями, зазначивши це у статуті – малій конституції громади (це інструмент врегулювання взаємодії з сільською радою, як представницьким органом; механізм контролю та звітності; це документ, в якому обов’язково має бути зареєстрована вся  власність громади тощо).

Юрій Миколайович, розкажіть, будь ласка, про шлях становлення вашої громади як юридичної особи публічного права. Мабуть, сміливо можна сказати - європейського зразка?

Шлях до оформлення нашої громади як юридичної особи (як власника) був довгим і тернистим (квітень – грудень 2012 р.). Ми, як і всі, довгий час були спостерігачами тих подій, що відбувались у нашій державі, області, районі впродовж останнього десятиріччя і зрозуміли, що далі так тривати не може. Не всі, звичайно, розуміли, але кістяк розумів. Тут назріла, якщо не перезріла, ще проблема  екологічно руйнівного видобутку (внаслідок використання застарілих технологій) титану у нашій місцевості під  патронатом славнозвісного пана Фірташа. Ось тоді вже прийшло остаточне рішення – діяти, досить відступать.

Щоб здобути нашій територіальній громаді статус юридичної особи публічного права ми створили комітет, почитали Конституцію (вона у нас досить демократична), Цивільний кодекс України, Європейську хартію місцевого самоврядування; знайшли однодумців по всій Україні (серед них і пан Ігор Гурняк, Рима Білоцерківська), які і порадами, і ділом нам дуже допомогли, за що невтомно дякуєм; зібрали збори, де загальною більшістю (50% плюс 1 голос) було ухвалено рішення: про створення конституційної громади (тобто, як юридичної особи публічного права), про затвердження її статуту,  про обрання керівних органів громади – голови і комітету громадських представників (що, зауважу, добровільно і на безоплатній основі виявили бажання працювати на благо жителів села, жертвувати на суспільні потреби свій час, розум і працю).

А як побудовано взаємовідносини керівних органів громади з її представницьким органом - сільською радою?

Взаємовідносини базуються на засадах поєднання інтересів територіальної громади та держави, співробітництва й взаємодопомоги.

Це взаємоконтроль і запобіжник корупції?

Так.

Якими здобутками сьогодні пишається ваша тергромада?

Ви знаєте, Діано, хто основний ворог людини? Байдужість. Отже, найбільший здобуток нашої громади – це подолання байдужості.  У людей повинно бути почуття гідності, самоповаги, як на те пішло. Нам вдалося донести думку до людей, що ми себе не поважаємо, якщо: їздимо по таких дорогах, лікуємось в таких лікарнях, дозволяємо якимось чиновникам гнобити себе, прогинаємось під їхніми лихими намірами. Ми повірили самі в себе. Збагнули: що, все-таки, є людьми з великої букви, є хазяями на власній території; що можна мислити й жити зовсім по-іншому; що не так все безнадійно, якщо самі будемо творцями свого життя. Це основне.

Якщо розповідати про матеріальні здобутки, то вдалося зробити немало: ми навели порядок на кладовищі, надавали (і надаємо, в міру необхідності) допомогу сім’ям бійців АТО: допомагали обробляти городи, звільняли від громадських повинностей, забезпечували призовників амуніцією, відправляли їм посилки. Крім того, упорядкували місцевий ставок, де люди можуть порибалити, відпочити на комфортно облаштованому пляжі. Завжди реагуємо на проблеми школи, дитсадка, відгукуємось на потреби церкви, сільської амбулаторії. Ми були ініціаторами у створенні місцевої  футбольну команди. Забезпечили її формою та спортивним інвентарем. Уже пишаємось її першими перемогами… Перелік можна продовжувати довго. Словом, жодна проблема громади не залишається без уваги. Взагалі, ми – за дружбу громад. Відгукуємось на прохання допомогти у вирішенні тієї чи іншої проблеми всім, хто звертається.

Чи можете ви, як голова громади, озвучити її перспективні плани  на найближче майбутнє?

Гідне життя людей. Це те, до чого ми йдемо і що є головним принципом життя європейських громад. Що саме для цього робитимемо – спланувати наперед складно. Сьогодні у державі така ситуація, що плани часто доводиться змінювати. У нас лінія проста: працюємо з людьми не словом, а ділом.

Продовжуватимемо працювати над благоустроєм села. Велику увагу приділяли, приділяємо і будемо приділяти нашим дітям. Нещодавно довелось зіткнутися із наркодиллерами, але ми відреагували вчасно, все зробили для запобігання розповсюдження «дурману» серед молоді.

Саме життя диктує плани.

Так. Слушне зауваження.

Чи  бажають ваші односельчани об’єднуватись з іншими територіальними громадами? Кажуть: «Гуртом добре й батька бити».

Думки неоднозначні. Але, на мій розсуд, іти в об’єднану громаду варто тільки тоді, коли будуть чітко врегульовані всі закони, механізми  щодо цього, коли люди  дійсно будуть бачити в цьому необхідність, а не поспішати, щоб «урвати» першими якісь там кошти від держави. Моя концепція така: потрібно, спочатку, затвердити територіальну громаду як юридичну особу публічного права, забезпечити її «паспортом» – статутом, а тоді вже використати оце слово «добровільно» і вирішувати – об’єднуватись чи ні; з ким, коли і як. На сьогоднішній день, із нововведеними законами, підзаконами, механізмами – це, практично, самогубство. Ці слова я чув від деяких голів уже створених об’єднаних  тергромад, з етичних міркувань не називатиму їхніх прізвищ. Що це за об’єднана громада, наприклад, де зимою люди складаються по 15 гривень, щоб найнять трактора і розчистить дорогу?

Мені відомо, що села, які вже увійшли в об’єднання – не мали статутів. То ж, до чого це призведе – побачимо… Я вважаю – це дуже велика помилка! Статут – це захист конституційної громади. От, наприклад, до нас звернулися за підтримкою жителі с. Чоповичі Малинського району – відстояти місцеву лікарню. Тільки завдяки тому, що у місцевому лікувальному закладі був добре обізнаний, у юридичному плані, головний бухгалтер, який власне і склав відповідний статут цієї установи, нам вдалось її відстояти і не дати закрить.

Отже, Юрію Миколайовичу, у вас і у вашої громади вцілому, вже є позитивний досвід боротьби за свої конституційні права. Які поради жителям Попільнянського району, якщо не всієї України, ви хотіли б висловити з цього приводу?

Це буде банально: «Борітеся – поборете!» А якщо конкретніше: потрібно перестати бути байдужими, мати самоповагу, відчути себе господарями на своїй землі, працювати і все буде добре. Ну й перестати дурити один одного. Ось подивіться: неблагонадійний лікар взяв хабаря і думає: «Ага, обдурив». А його діти йдуть у школу – там теж щось не так. Йде будівництво дороги – хтось вкрав асфальту чи інше щось не доклав і думає: «Я їх обдурив». І так далі. Існуємо у цьому замкненому колі – когось обдурить аби самому краще прожить. То хіба це добре?

І, врешті-решт, кожен опиняється в дурнях…

Так. У цьому ж капкані, який комусь був поставлений. Тож, українці, в Попільнянському районі чи Радомишильському, кожен повинен чесно, добросовісно виконувати свою роботу, бути патріотом, як би це пафосно не звучало, бути порядною людиною! І все вдасться!

Дякую, панове, за цікаву розмову.

А ми, шановні читачі, робімо висновки. Мабуть, «коло має проводитися на всіх рівнях: в родинах, на рівні населених пунктів і всієї держави. Тільки через коло громадяни зможуть реалізувати своє право прямого здійснення влади у своїй державі». Читаймо Конституцію, Закони України і користуймося своїми правами, виконуймо свої громадські обов’язки, щоб надалі наше місцеве самоврядування не було формальним.

21.05.2016 р.                                                    Діана Капітанчук